Трирічний вік є перехідною межею емоційної еволюції маленької людини. Гострі реакції, непослуху та примхи - це наслідок батьківської неуважності та незнання простих основ психології дітей у початковому віці, про це не втомлюється повторювати сімейний психолог у Празі.
Природа проблеми
У трирічному віці у більшості малюків починається формування характеру, бажання вступати всупереч волі дорослих людей. Закінчується фаза «відриву від мами». Дитина поступово усвідомлює себе окремою частиною навколишнього світу. Така поведінка суворо потрібна, оскільки є основою для самопізнання та розвитку себе як особистості.
Чому трирічки не хочуть підкорятися
Основна причина зміни у поведінці – небажання перебувати у раніше закладених нормах поведінки, впевненість дітей у тому, що вони вже виросли з цих рамок. Відбувається конфлікт бажання та можливостей. Малюк вимагає від дорослих зважати на свою думку, але його поведінковий багаж ще недостатньо сформований для такого самовизначення. Консультації психолога у Празі допоможуть вам розібратися в поведінці вашої дитини. Дитину в 3 роки можна порівняти з бенгальською свічкою:
• Швидко спалахує. • Сліпуче сяє. • Стрімко згасає.
Іншими словами, діти не можуть контролювати свій емоційний стан у 3 роки.
У чому виражається криза 3-х років
Самореалізація у період проявляється у повному неприйнятті чужих вимог. Дитина заперечує не проти якоїсь дії, а проти примусу до цієї дії з боку батьків чи незнайомих людей, пояснює дитячий психолог у Празі.
Основні форми прояву настання перехідної фази
• Негативізм – категоричне заперечення зовнішніх вимог. • Знецінення – спроби промацати обмежувальні норми у поведінці та моралі. Маля може погано висловлюватися, намагатися поводитися неадекватно. • Непоступливість – бажання робити все по-своєму. • Постійні спроби маніпуляції батьками та оточуючими.
Багато батьків неусвідомлено роблять одну й ту ж саму помилку у вихованні трирічок. Не можна схвально реагувати на негативну поведінку дитини. Наприклад, якщо дитина свариться, не треба посміхатися. Тим самим дорослий заохочує малюка на продовження таких дій. Основна модель для батьків та вихователів дітей у цьому віці – створення незаперечних табу для малюків, таких рамок, вихід за які може призвести до сумних наслідків.