Потреба у спілкуванні та взаємодії з іншими дітьми у малюка завжди присутня, він захоплено спостерігає за ними, посміхається, вивчає їхні рухи. Однак брати активну участь в іграх йому поки складно, адже поняття "дружба" для нього ще не ясно.
У дитинстві раннього дошкільного віку діти починають освоювати спілкування з однолітками, вигадуючи різноманітні ігри. Якщо ви подивіться на їхні ігрові процеси на пісочниці, вам стане видно, як вони отримують задоволення від спільної діяльності, радіють успішному виконанню задуманого та розчаровуються від невдач.
Однак, якщо одному з дітей сподобається іграшкова машинка іншої дитини, він захоче її собі. І навіть якщо мама принесе смачні печива, малюк, швидше за все, не прагнутиме ділитися.
Консультації психолога у Празі підкреслюють, що у віці діти взаємодіють коїться з іншими дітьми, переважно, щоб одержати власного задоволення. Але є й винятки, коли вони виникає прагнення бути щедрими. Наприклад, у процесі гри, де одна дитина бере на себе роль батька, а інша – дитину.
Важливо, щоб дорослі підтримували такі ігрові форми та допомагали дитині навчитися ділитися, а також піклуватися не лише про себе, а й про оточуючих.
У старшому дошкільному віці форми спілкування між дітьми змінюються. Дорослі часто помилково інтерпретують ці стосунки як дружбу. Насправді дитина прагне зібрати навколо себе інших дітей, у тому числі й молодшого віку, щоб відчути себе сильніше, підвищити свій статус, стверджує дитячий психолог у Празі. У цих дружніх альянсах зазвичай слабша дитина догоджає сильнішому. Для усвідомлення та роботи над цим питанням може допомагати нейропсихолог, особливо в умовах міжнародного міста, такого як Прага, де діти можуть зустрітися із найрізноманітнішими формами соціалізації.
Повноцінне розуміння та вміння спілкуватися з друзями, включаючи взаємну турботу, зазвичай проявляється у дітей віком від 6 до 10 років. Саме в цей час діти можуть встановити глибші зв'язки з батьками та почати формувати свої перші дружні стосунки з однолітками.
Ця дружба може перерости в глибокий емоційний зв'язок між хлопчиком і дівчинкою, і не дивно, що в такому віці діти починають говорити про бажання одружитися. Такі дружні стосунки також прагнуть залишити за бортом когось третього, створюючи свого роду власний "клан", де приймаються лише "свої".
Роль батьків у формуванні уявлення про дружбу у дитини є вкрай важливою, і в цьому може допомогти підхід, заснований на сенсорній інтеграції, який також широко використовується в Празі.
Зрештою, діти формують свої загальні уявлення про дружбу на основі поведінки та стосунків своїх батьків. Важливо, щоб батьки демонстрували, як дружити, навчали дитину щедрості, турботі про інших та вміння тримати своє слово.
